Лановецька районна державна адміністрація
47400, м.Ланівці, вул.Незалежності, 19
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук
На головну / Лановеччина

Історія Лановецького району


Лановецькийрайон

 

Лановецькийрайон розташований у північно-східній частині Тернопільської області. Утворений у 1939 році. Межує на заході із Збаразьким, на півночі із Шумським, на півдні із Підволочиським районами Тернопільської області. По східній межі району проходить межа Тернопільської і Хмельницької областей. Лежить при впадінні річок Буглівки та Жердь в Жирак - праву притоку Горині. 

Загалом район має компактну форму, площа його становить 0,6 тис. км2 (4,3 % від площі області). Лановецький район має вигідне фізико-географічне положення. Він розташований в західній частині Правобережного лісостепу, в зоні сприятливих ґрунтово-кліматичних умов для розвитку агропромислового комплексу. Розміщення району далеко від значних басейнів чи родовищ мінеральних ресурсів не дає можливості розвивати галузі промисловості. Що потребують великої кількості сировини і палива. Віддаленість від обласного центру утруднює соціально-економічні зв'язки району з більш розвинутими центральними частинами області, але дає можливість налагоджувати господарські контакти із сусідніми районами Хмельниччини. 

Лановецький район лежить в межах Подільської височини. Поверхня місцевості - пагорбна лісова рівнина. Цю територію називають ще Авратинською височиною. Тут горби мають схил від 0 до 12°. Більш круті схили горбів розміщені в долинах річок Буглівка (околиці сіл Буглів, Огризківці та Ванжулів), Жиравка (околиці сіл Шили, Карначівка, Пахиня). Пологі горби в долині річки Горині та її притоках. 

Територію району складають відклади юрського, палеогенового та неогенового періодів, представлені глиною, черепашковим вапняком, кварцовими пісками, що становлять сировину для виробництва будівельних матеріалів, а також торфом. З паливних ресурсів в районі є поклади торфу у сприятливих для експлуатації умовах. Торф використовується як паливо, а також для потреб сільського господарства. 

Клімат району формується в результаті взаємодії радіаційних і циркуляційних процесів та географічних факторів. Радіаційний режим змінюється від 39,6 до 39,8 ккал/см за рік. Температура повітря, опади залежать від циркуляції атмосфери. 

Термічний режим характеризується м'якою зимою з середніми температурами січня --5,3 Сі теплим літом з пересічною липневою температурою +18 С. 

Теплий період року з середньодобовими температурами вище ОС тривав 253 дні. Тривалість безморозного періоду - 166 днів. Вегетаційний період з середньодобовими температурами більше +5°С триває 203-206 днів, вище +10 С - 160 днів, вище 15 С - 22-28 днів. 

Річна кількість опадів становить 600 мм за рік (70% випадає в теплий період). Зволоження достатнє, сніговий покрив нестійкий, висота його становить до 16 см. 

По території району протікає 9 річок. Загальна довжина річкової сітки району становить біля 150 км. Основу гідросітки району становить річка Горинь, яка належить до числа найдовших правих приток Прип'яті. Довжина річки 661 км., площа басейну 27300 км . Протяжність Горині на території району становить 28 км. В районі є ще річки Буглівка, Жирак, Жердь. Загальна площа Лановецького району становить 63,2 тис. га землі. В структурі земельного фонду основну частину складають землі сільськогосподарського призначення, їх площа становить 42976 га, що становить 68% від площі земельного фонду. 

В Лановецькому районі станом на 1 січня 2004 року проживає 32695 чоловік, середня густота населення району становить 48 чол./км . 

На території району розташовано 54 населених пункти, з яких одне місто Ланівці. Всі населені пункти об'єднані в 25 сільських і одну міську раду. 

Чисельність населення в цілому по району постійно скорочується за рахунок периферійному положенню територій в межах області. 

Найдавніші історичні відомості про Ланівці маємо з грамот польського короля Казимира IV Ягеллончика, якою він у 1444 році лановецькі землі передав шляхтичеві Єловіцькому за довголітню військову службу. 

При впадання річки Буглівка в річку Жирак шляхтич Єловіцький мав укріплений замок-садибу, який омивав з усіх сторін водою. Зараз тут знаходиться СПТУ-31. Земля Лановеччини в 1154 році входили до складу Володимир-Волинського князівства, аз 1199 року до Галицько-Волинського. Розташоване в усті річок Буглівка і Жердь, Ланівці, як велике поселення на Волині, згадується від 1444 року. В описі кременецького замку за 1545 рік містечко Ланівці фігурує як таке, що належить до Кизьминських боярів, Федька, Гринька Пузирковичів Годорочичів . У 1565 році воно вже перебувало у власності волинських шляхтичів - братів Дмитра, Савіна, Антона та їх вдови-матері Гнєвишинів-Єловицьких. 

У 1558-1564 pp. князі Вишневецькі неподалік від Лановець на землях Єловицьких заснували декілька сіл. 1565 року загін дворових слуг князя О.Вишневецького вчинив набіг на Ланівці. Населення Ланівців зазнало багато лиха і під час нападів турецько-татарських орд. Восени 1618 року татари вторглися на Поділля, пограбували і спустошили Ланівці і навколишні села. 

Після Андрусівського перемир'я (1667 р.) Ланівці залишилися під владою Польщі. 

У 1793 році у складі Правобережної України містечко приєднали до Росії. Воно стало волосним центром Кременецького повіту Волинської губернії. А в 1874 році тут було відкрите народне училище. 

Прокладення у 1915 році через Ланівці залізниці стало найсуттєвішою запорукою їхнього подальшого розвитку. 

У січні 1940 року за новим адміністративно-територіальним поділом Ланівці стали районним центром Тернопільської області.