Підгаєцька районна державна адміністрація
48000, м.Підгайці, вул.Шевченка, 39
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

.
На головну

Підгаєччина туристична


 Підгаєччина туристична.

 

Туризм – це специфічна сфера, де економічна вигода та соціальна роль повинні взаємодоповнюватись, тобто туризм в Підгаєцькому районі повинен бути конкурентноздатним, високорентабельним, та успішно при цьому виконувати свою важливу соціальну роль.

Кожне місто – по-своєму унікальне, зі своєю родзинкою. Неповторним насамперед є завдяки туристичним атракціям. Саме тому одним із ключових завдань розвитку нашого міста є збереження культурної спадщини.

Головною рушійною силою, яка спонукає до дій  наших сучасників, є теза про те, що рідна Підгаєччина – не лише місце, де ми виросли , навчалися, працюємо, досягнули  певних успіхів, але й домівка, мала батьківщина– найзатишніше в усьому світі місце. Тут – наш дім, і для процвітання йому потрібна наша відданість і турбота.

Підгаці - центр однойменного району. Розташовані на правому березі ріки Коропець (басейн Дністра) на висоті 392 м над рівнем моря. Через своєрідний мікроклімат його ще називають «Зимні Підгайці». Помічено, що сніг тут лежить довше на два тижні, ніж у сусідніх районах.

Час заснування міста невідомий. Дослідники вважають, що воно існувало ще у часи княжої доби. Вперше згадується у документах за 1397 рік. Перша згадка про Підгайці  як місто датується 1463 роком.

Про важливість Підгайців як торговельного осередку й оборонного пункту свідчить надання йому 18 липня 1539 року магдебурзького права. «Тевтонське право уділене старому містові Підгайці» - так найменовано привілей, за яким Підгайцям за часів їх власника Миколая Вольського польський король Сигізмунд І надав магдебурзьке право.

Район відноситься до гідрогеологічного району Тернопільської області, який має середнє забезпечення підземною водою. На окремих ділянках використовуються води юрських відкладів, що належать до вапняків та конгламератів.

Згідно агрокліматичного районування район відноситься до Західного Лісостепу, де розповсюджені сірі опідзолені грунти і деградовані чорноземи на лесах, які впливають на клімат і роблять його найменш континентальним. Фізичні властивості ґрунтів сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур

В геологічній будові виділяється неогенова система кайнозойської групи, що представлена верхньотортонським та нижньотортонським підярусом та крейдяною системою мезозойської групи, що представлена верхньою крейдою та  сеноманським ярусом.

На півночі район межує з Бережанським, на півдні з Монастириським, на сході і південному сході – з Теребовлянським і Бучацьким районами Тернопільщини,  на заході – з Галицьким районом Івано-Франківської області. 

А тепер - про найголовніші туристичні принади міста.

Розповім про те, що можна побачити безкоштовно, просто щиро дивлячись на прекрасні принади старовинного міста.

Підгайці  — унікальна знахідка для туристів. Адже тут ви зможете побачити 7 пам'яток архітектури державного значення: церкви — Успенська (м.Підгайці),св. Бориса і Гліба (с.Шумляни) та Спасо-Преображенська (с.Галич), дзвіниці церков Бориса і Гліба і Спасо-Преображенської ,костел Пресвятої Трійці ( м.Підгайці)  та Синагога (м.Підгайці).

 

 

 КОСТЕЛ ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ

 

D:Кунька О.МКультурна спадщинапамятки державного значення 7шт1558 Н Костел1558 Н Костел 2.jpg 

 

 

Сьогодні мова піде про костел Пресвятої Трійці , який вирізняється своєю архітектурою, поза як є одним з небагатьох ренесансних зразків сакрального будівництва. Історія костелу в м. Підгайцях є дуже складна і до кінця не з’ясована. Перший костел був збудований на території старих Підгаєць (с. Старе Місто) в першій половині ХV століття (1438р.) Костел однак був знищений під час наїзду татар, а фундаційна  грамота була страчена.

           У 1463 році  акт заснування костелу поновив Якуб Бучацький .У 1490 році є відомості, з яких випливає, що сама будова була дерев’яна, а Підгайці та його мешканці вже тоді тішилися магдебурзьким правом. Внаслідок частих набігів місто було допроваджено до руїн, внаслідок того новий власник міста Міколай Вольський домігся відновлення  магдебурзького права у 1539 році. Місто стало дуже швидко розвиватися, костел збагачуватись. З 1600 року костел перебував у руках протестантів. Він був зруйнований на зламі 1620 – 1621 року під час турецько – татарського наїзду. Нова власниця міста Софія з Заміхова видала у 1634 році новий фундаційний акт. У 1635 році вона заповіла гроші на зведення вежі і склепінь та завершення будівництва. Можливо це був тест, яким вона хотіла, так би мовити , залагодити той негативний у старій Польщі резонанс від довгорічної боротьби, яку вона вела проти Потоцьких. Останні звинувачували її у привласненні більш як мільйонного скарбу, який вона віддавала в Підгайці на тимчасове зберігання. Поховали її у каплиці. Після тривалої боротьби із нею власником міста стає один із Потоцьких – Станіслав Ревера у 1641 році. Він доклав багато зусиль для відродження міста, а у самому костелі уфундував з південного боку каплицю св. Миколая, в підземеллях якої після своєї смерті був і похований. У стінах костелу Пресвятої Трійці у жовтні 1667 року відбулося підписання мирної угоди між польською армією і турками. Після воєнних знищень 1667 та 1686 років ремонтні роботи тривали аж до 1710 року. Окрім головного в ньому було ще шість вівтарів. А з боку каплиці, на хорах був орган ,а в вежі висіло два дзвони. Згодом оновили головний вівтар – «з мармуру, мальований». У 1766 році через незадовільний стан костелу вежу понизили більш ніж на 10 метрів і накрили дошками. 1774 року почали зводити нову муровану дзвіницю, для якої 1778 року закупили нові дзвони. 1779 – 1781 року на костелі і на вежі влаштували нові дахи. Наступні відомості про костел стосуються ремонтів дахів1867-1869 років. Тоді ж коштом Юзефа Гурського був виставлений новий великий вівтар. В липні 1892 року від блискавки згорів дах костелу і вежі. У 1894-1895 роках тернопільський будівничий Юзеф Пйонтковський провів відновлювальні роботи за проектом краківського архітектора Тадея Стриєнського. В результаті цих робіт була надбудована вежа та зведена сигнатурка. 1912 року костел вкрили новим стінописом. 1927 року за проектом львівського архітектора Броніслава Віктора звели сигнатурку в необарокових формах на місці неогитичної, яка впала 1924 року. Восени 1945 року костел покинув останній підгаєцький парох Станіслав Попкевич. Опущений костел систематично нищився людьми і часом.

              Парафіяльна спільнота – католицька  громада м. Підгайці, була зареєстрована 1991 року, з того часу домагалася повернення святині, влітку 2006 року отримала документи на її використання. 24 вересня 2006 року відбулася перша меса (відправив єпископ Мар'ян Бучек). Розташований при дорозі на Львів у східній частині міста, костел вирізняється архітектурно – композиційною пластикою та оборонним характером та чекає на серйозні архітектурно-археологічні та історичні дослідження та благає про порятунок.

 

УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА

 

Не менш цінною є й інша пам’ятка ХVІІ ст. – церква Успенія (1650-1653 рр.), ровесниця церкви у Суботові. Архітектурна конструкція не має аналогів в Україні. Інтер'єр, живопис і культура стилю бароко —Відродження (Ренесансу).

Церква мурована, оборонного характеру. Унікальними є бойові аркади-опасання, що в горі оперізують центральну та одну із бокових бань. Аполаги зустрічаються тільки на картинах ХІІ-ХІІІ ст. Дерев’яні скульптури святих Петра і Павла із первісного іконостаса зберігаються в Києві, Національному музеї українського мистецтва. Фундаторкою Успенської церкви була друга дружина власника міста  Станіслава «Ревери» Потоцького Анна Могила. Відомо, що великі кошти на будівництво церкви та інші добровільні фундації давали власники міста — Потоцькі. Споруда кам'яна, тридільна, триверха, з квадратною навою, притвором, гранчастою зовні і круглою зсередини апсидою. Під бабинцем знаходиться глибокий підвал, над ним, на другому ярусі — хори, на третьому — каплиця. Особливістю будівлі (аналога серед пам'яток України не існує) є влаштований на даху бойовий обхід із аркадою. Фасади оформлені пілястрами, а портали і обрамлення вікон — профілюванням і різьбленням у стилі Відродження.

В інтер'єрі домінує висотно розкритий простір середнього купола. Первісна дерев'яна скульптура с. XVII ст. зберігається в Київському музеї українського мистецтва, а нині інтер'єр церкви доповнюють живопис і скульптури кіотів в стилі бароко (XVIII ст.). Із первісного іконостаса до нашого часу збереглись тільки дві дерев'яні скульптури св. Петра і Павла, які зараз зберігаються у Київському музеї українського мистецтв. Стильова своєрідність пам'ятки — у сполученні прийомів ренесансної  архітектури (декор) і традиційної української (конфігурація).

На даний час Успенська церква належить вірним Української Автокефальної Православної Церкви  Київського  Патріархату, а богослужіння проводить о.Петро Федів – Митрофорний Протоїєрей настоятель храму Успення Пресвятої Богородиці.

 

 

СИНАГОГА

 

D:Кунька О.МКультурна спадщинафото ГонсьорDSCN1494.JPG

 

Інша пам’ятка ХІ-ХІІ ст. – Синагога – виділяється своєю масивністю серед одно-двоповерхової забудови міста і відіграє суттєву роль у формуванні його обличчя.  

Коли оглядати  місто з гори “Гай” або в’їзджаєте в місто з боку села Сільце, то не можна не помітити потужну будівлю на фоні одно та двохповерхової забудови міста. Це синагога, навколо якої і гуртувалося життя європейської спільноти в Підгайцях. Це одна із небагатьох уцілілих пам’яток із величезного пласту історії та культури народу, що жив упродовж багатьох століть в місті поруч українців та поляків. Припускають, що синагога була збудована в кінці ХVI – на початку ХVIIстоліття і первісно використовувалась як молитовний дім аріанів (одне з найдавніших протистанських відгалужень християнства).   Підгаєцькасинагога – це (крім неї, було ще 5 молитовних єврейських будинків) одна із найбільших кам’яних синагог в Галичині. Фасад будинку відповідає вигляду синагог того часу, однак південна та північні стіни прорізані чотирма вікнами, замість зазвичай трьох. По периметру будинок має дванадцять високих стрільчатих вікон. Два традиційних круглих вікна вказують на місцезнаходження арон – кодеша та входу. Головна будова з двох сторін оточена прибудовами, які первісно використовувались під жіночі галереї. Зі смертю Габера Мойсея у 1989 році та Артика Гірша у 1992 році єврейська громада у Підгайцях перестала існувати. Іудейська спільнота залишила глибокий слід  в історії міста, його культурі, економіці та будівництві.

              З метою врятування пам’ятки місцевий краєзнавець Колодницький С.Г. у 2012 році з допомогою мецената-доброзичливця єврея Ізраїля Габая організував вирубування дерев на контрфорсі. Хочеться вірити, що це – добрий початок.

                У червні 2015 року  за сприяння Григорія Жибака, Степана Колодницького та Олександра Андрієшина  відновились ремонтні роботи даху на Синагозі. Ці вірні патріоти та ентузіасти своєї справи взялися за рятування Синагоги, яка на краю загибелі.

 

 

 

РАТУША

D:Кунька О.МКультурна спадщинафото ГонсьорDSCN1484.JPG 

Ратуша розташована в центрі міста, на майдані Незалежності (колись — площа Ринок). Побудована 1931 року замість старої ратуші, яка була знищена під час Першої світової війни. (Будинок колишньої ратуші належав до унікальних споруд, оскільки це була двоярусна, восьмигранна у плані будівля; подібне вирішення в українських містах мала лише Тартаківська ратуша). Ратуша триповерхова, з асиметричним фасадом: ліве і праве крило будинку різняться між собою висотою поверхів та кількістю і формою вікон. Посередині фасаду — ризаліт, який переходить у невисоку вежу з годинником на один циферблат, діаметром близько 1 метра. Перший поверх акцентували простим рустом, вікна другого поверху мали формовані з тиньку профільовані обрамування,на центральній осі височіла трьох’ярусна годинникова вежа. Вежу завершує оригінальної форми шпиляста баня-сиґнатурка. Після Першої світової війни ця ратуша вкотре зазнала змін у плануванні та завершенні вежі. У післявоєнний час її відбудова та реконструкція проходила у два етапи. Перший – у 1920-х (до 1928 р.) відбудували ліву частину та вежу. Другий – кін. 1920-х поч. 1930-х рр. – завершили ремонт правого крила. Упродовж 1959-1971 рр. у приміщенні функціонувало медичне училище, у якому готували висококваліфіковані кадри. З 1971 до 2007 рр. – тут знаходилася поліклініка Підгаєцької центральної районної лікарні. З 2008 р. – приватний Галицький вищий медичний коледж .

Хронологія формування кількох ратуш засвідчує особливий статус  Підгаєць, впливи європейських стилів на архітектуру подільських містечок та серйозні шкоди,завданні українським пам’яткам двома світовими війнами  XX сторіччя.

 

 ЄВРЕЙСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

D:Кунька О.МКультурна спадщинафото ГонсьорDSCN1509.JPG

 

 

Серед багатьох пам’яток історії,архітектури та мистецтва,які зберігаються в Підгайцях, унікальним є давній юдейський цвинтар. Цей величезний некрополь-один з найбільших в Україні.

Перші євреї оселилися в Підгайцях на початку 16 століття. Перші відомості про євреїв датують 1552 р., їх згадують як платників податків у місті. Від початку єврейська громада у Підгайцях була дуже численною, порявняно з навколишніми містами. Протягом 15801620 років рабином у Підгайцях був Арон Веніамін Сольник .Учителем рабина Якуба Франка був хахам Іссахар з Підгаєць. За даними перепису 1764 року в громаді налічувалося 1079 євреїв. У 1942 році, на Йом Кіпургестапо за допомогою поліцаїв направила близько 1000 єврейських чоловіків і жінок в табір смерті Белжець. Інші євреї були зведені в гетто, де багато з них померли від тифу. Місяць потому понад 1500 осіб були відправлені в Белжець (95% були вбиті або відразу або невдовзі після їх прибуття). 6 червня 1943року було завершено знищення, коли, за рідкісним винятком, решта спільноти була розстріляна і вкинута в масові могили на околицях міста. Айхенштайн Іцхак-Айзик був останнім равином у місті (1908–1943). Спогади про пережите під час ліквідації гетто у Підгайцях залишила Ґеня Шварц. Гірким жалем за минулим та гумором сповнені спогади про дитячі роки в Підгайцях Олександра Кіммеля.

Старе єврейське кладовище (окописко) в Підгайцях є одним з найбільших серед збережених в Україні. Вигляд величезної території, повністю заповненої кам'яними могильними плитами (або їх залишками), вражає. Тим більше, що побачити щось подібне в Україні важко — майже немає аналогів. Останнє поховання па цьому цвинтарі відбулося 1952 р.




Анонси подій

Інформаційні послуги

 
 

 

Актуальна тема

Інформаційні Матеріали Кабінету Міністрів України про субсидії та актуальних питань соціально-економічного життя країни, ключових реформ, що впроваджуються.

Інформація для громадян, які приїхали з Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, Донецької та Луганської області

Пам’ятка щодо посилення пильності громадян до фактів що можуть свідчити про підготовку до диверсій та терористичних акцій

Витяг з Рекомендацій населенню щодо правил поведінки під час проведення масових заходів і дій при загрозі вчинення терористичного акту

Грантові проекти

Євроінтеграція

Магістратури вищих навчальних закладів –важлива складова системи підготовки державних службовців

Про наслідки захоплення адміністративних будівель, приміщень органів влади та наслідки створення перешкод в режимі роботи органів влади для населення та адміністративно-територіальних одиниць в цілому