Шумська районна державна адміністрація
47100, м.Шумськ, вул.Українська, 59
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/agolova/uk.gif

На головну / Візитна карта району / Історія регіону

Шумщина 14-17 століття


Наш край в 14-17 століттях.

В першій половині ХІV ст. (десь біля 1340 року) литовські князі, скориставшись роздробленістю руських земель і ослабленhttp://shumsk.org.ua/istoriya/14_17/mapa.jpgням їх внаслідок монголотатарської навали, посилили наступ на Волинь. Литовський князь Гедимін став володіти галицько - волинськими землями. А в 1331 році, в результаті запеклої боротьби між Литвою і Польщею, Шумськ став належати Польщі. Згідно договору польського короля Казимира в 1366 році Шумськом володів все таки литовський князь Любарт Гедімінович.
На цей час Шумськ постає, як один з торгових центрів Волині, стаючи врівень із Луцьком, Ковелем, Острогом, Крем`янцем. Про це свідчать такі факти. Із території нашого краю експортували продукти сільського господарства, хутра, віск, деколи збіжжя. У митному тарифі другої половини ХІV ст. Названі лисячі і овечі шкури. На Волинь надходив імпорт з різних сторін. Київ, наприклад, постачав промислові вироби, в першу чергу художньоювелірні. Як згадується в ГалицькоВолинському літописі, Данило привіз до Хелма дзвони з Києва. На західних землях, в тому числі і в нас, поширені прясельця з овруцького шиферу. З Литви надходили продукти лісового господарства - ятвяги. З чорноморських країн та із Візантії привозили шовк, коштовні тканини, прикраси, зброю, південні фрукти, вино, рибу. Літопис оповідає, що із Олешшя на Нижньому Дніпрі прийшли Дністром човни з рибою і вином. Митний тариф другої половини ХІV ст. Згадує шовк і східне коріння (перець, імбир). Зі Західної Європи привозили сукно (найбільше з Фландрії), полотно, оселедці.

Закордонна торгівля регулювалася певними правовими нормами. Були встановлені шляхи, якими пересувалися купці, у визначених місцях стягувалося мито. В цей період існувало вже багато шляхів, якими купці постійно користувалися. Про розвиток шляхів свідчить існування мостів, які згадуються під Луцьком, Перемишлем, Шумськом і Галичем. Головний шлях проходив з Володимира на Луцьк, Пересопницю, Дорогобуж, Корець, Возвягль, Мичеськ, Воздвижень, Білгород до Києва. Було ще другорядне відгалуження шляху, яке переходило Случ через Біллбережжя і Чортів ліс до Ушеська на річці Уші. Це біла так звана "лісова сторона".


Інший шлях до Києва проходив південною околицею Волині - з Володимира на Перемишль, Кам'янець, Шумськ, Ізяслав, Полонне, Колодяжне, Котельницю до Білгорода. Цим же шляхом увійшов на Волинь Батий.


На початку ХV ст. у зв'язку з ліквідацією удільних князівств, місто втратило значення політичного адміністративного й економічного центру і перейшло під владу окремих феодалів. У 1513 році литовський князь видав грамоту на володіння Шумськом старості Кременецького замку, українському бояринові Іванові Боговитиновичу Богушу. Його нащадки тривалий час вели міжусобні війни. У грамоті тогочасній, крім Шумська, як володіння Боговитиновичів, згадуються Васьківці, Круголець та Пігаси (з середини ХVІ ст. називається Рохманів). А в описі Крем'янецького замку 1545 року читаємо, що одна городня на замку належала володареві Шумська Степану Боговитиновичу. За це селяни Шумська змушені були відбувати різноманітні повинності на користь замку, зокрема, лагодити дороги, мости, косити сіно, заготовляти дрова на зиму, таке інше.
Після його смерті в 1527 році сини і внуки поділили місто на дві частини - Шумськ із замком (споруджений у ХІІІ ст.) і Пігаси, розміщені на лівому березі р. Вілія. 1580 року Пігаси виділилися в самостійний населений пункт під назвою Рохманів. Близько 70 років точилася боротьба спадкоємців, внаслідок чого Шумськ далі занепадав і перетворився на невелике містечко. Характерним для того часу було дальше закріпачення селян, посилення експлуатації, зростання панщини. 1557 року було введено "Уставу на волоки".
Волочна поміра частково руйнувала сільську общину, посилювала феодальну залежність селян і зменшувала площу земель, що були в їхньому спільному користуванні - пасовищ, лісів. За описом Крем'янецького староства 1563 року  одиницею відбування селянських повинностей було волочне господарство. Селяни виконували окремі роботи для замку - косили й звозили сіно, орали, сіяли та інше. Частина селян, здебільш городники, відбували панщину, відбували й панщину, що становила два дні на тиждень. Поступово панщина зростала до 35 днів на тиждень. Крім того сплачували натуральний та грошовий оброк. А в першій половині ХV ст. панщина становила 14 днів на рік, а на початку ХVІ ст. - 50100 днів на рік.


Про те, що становище закріпаченого селянства було тяжким свідчать такі факти: "А до роботи приступати підданим, як сонце сходить, а зійти, як заходить." Якщо селянин не вийде на панщину "то за перший день прогулу заплатить гріш, а за другий барана, а третій раз прогуляє... то бичем на лаві скарати, а дні пропущені відробити." Недаремно один з сучасників писав у ХVІ ст.: "Немає держави, де б піддані і землероби були такі пригноблені, як у нас, під безмежною владою панства. Розгніваний староста не тільки забирає у бідного холопа все, що є у нього, а й самого вб'є, коли схоче і як схоче, і за те ні від кого слова поганого не потерпить."


У другій половині ХVІ ст. запроваджуються фільваркові господарства під які забиралися кращі поля і луки, що належали селянам, яким залишалися гірші ґрунти. Ось як визначала запроваджені фільварків Устава на волоки 1557 року "Фільварки хочемо мати, щоб вони скрізь були заведені, причому якнайбільшого розміру, при кожних замках і дворах наших, крім тих, де б ґрунти погані або неродючі були, - такі ґрунти наказати людям осаджувати".
В результаті, частина селян взагалі втратила землю. Так. Наприкінці ХVІ ст., в Кременецькому повіті, а Шумськ відносився до нього, безземельні і малоземельні громадяни становили 46 %. Таким чином, феодали значно розширили свої володіння.


http://shumsk.org.ua/istoriya/14_17/volslyaxta.JPGНа Тернопільщині ХVХVІ ст. найбільшими землевласниками стали магнати Збаразькі, Калиновські, Потоцькі, Синівські. Так, князеві Яремі Вишневецькому в середині ХVІІ ст. належало лише в Кременецькому повіті 135 населених пунктів, в тому числі і Шумськ та навколишні села.

http://shumsk.org.ua/istoriya/14_17/visnevska.jpgОсновну масу населення Шумська становили селяни, але були і ремісники, які становили 1015 % від загального числа жителів. Вони також обкладалися повинностями. Все це зміцнювало матеріальне становище феодалів, які будували замки за рахунок праці селян.


Після Люблінської унії 1569 року Шумськ у складі Волині потрапив під владу шляхетської Польщі. На поч.. ХVІІ ст., з 1603 року, Шумськ потрапив до ЕлоМалинських. Вони володіли містечком аж до середини ХVІІІ ст. в 1632 році Малинські побудували Троїцьку православну церкву, яка не збереглася. Один з фундаторів цієї церкви був волинський чашник Данило Малинський, який зіграв значну роль у діяльності братства у Кременці, школи та друкарні, в якій 350 літ тому, в 1638 році, було надруковано унікальний підручник української мови - Крем'янецьку граматику. Правда, згодом Малинські перейшли в католицьку віру і один з нащадків родини 1715 року будує католицький костел та францисканський монастир. Нині  в колишньому костелі - Преображенська церква. Це цінна пам'ятка української архітектури ХVІІІ ст. Будівля має перемішані риси готикоренесансного стилю та українського бароко. Наприкінці ХVІІІ ст. тут була збудована триярусна дзвіниця з ворітьми, а з південного боку - капличка. Над входом до Преображенської церкви й досі зберігається герб родини Малинських ще з ХVІІІ ст.

 

 

http://shumsk.org.ua/istoriya/14_17/p3030936.jpgВ 1575 році в Шумську проходив провінційний сеймик Волинського воєводства, на який приїздив із Ковеля російський князь Андрій Курбський, який потрапив в опалу Івана Грозного і змушений був емігрувати на Волинь.
На поч. ХVІІІ ст. в Україні будувалися церкви, виникали школи, друкувалися книжки. Центром освіти в нашому краї став Острог на чолі з князем Костянтином Острозьким, який створив всі умови Івану Федорову для розвитку друкарства, що оселився в нашому краї на поч. ХVІІ ст. так, у першій половині ХVІІ ст. виникли друкарні в Острозі, Луцьку, Кременці, Почаєві та Рохманові.
Рохманівська друкарня була мандрівною, засновником її був Кирило Транквіліон Ставровецький.
Тут розпочалося створення рідкісної книги 'євангелія Учительного", автором і друкарем якої був Кирило Транквіліон Ставровецький, родом із села Ставрова, що на Дубенщині Рівненської області.
http://shumsk.org.ua/istoriya/14_17/ythit.jpgІрина Вишневецька сприяла його видавничій справі. І як наслідок 9 листопада 1619 року (понад 370 літ тому) вийшла ця книжка.
Вона - досить великого формату на 552 аркушах - 1104 сторінки, складається з двох частин. У ній містяться різні проповіді і повчання, в яких викривається розгульне життя верхівки тогочасного суспільства, протиставляючи йому злидні й горе простого люду. Автор пише, що кріпаки гнуть спину на панському полі цілісінькими днями, працюючи як воли, а пани творять беззаконня, знущаються над трудовим народом.
В іншому повчанні він зображає багатих шляхтичів, які володіють селянами і виноградниками і дуже жорстокі в стосунках зі своїми підданими. Вони не хочуть знати, що ті гинуть з голоду і замерзають, не маючи навіть драного лахміття. А за свою працю зазнають кари: їх кидають до в'язниці, примушують сплачувати непосильні податки. Поміщики торгують людьми, привласнюють їх добро, зневажають, як худобу.
Автор порушує і ряд етичних проблем, зокрема, питання поведінки молодої людини в товаристві, повчає, як вести себе в гостях, поважати старших.
Книга Старовецького набула великого поширення й популярності. А викриття темних сторін служителів культу викликали гнів серед церковників та феодальної верхівки. Тому не дивно, що духовний Собор заборонив цю книжку, а в 1690 році на царському Соборі в Москві вона була засуджена до спалення, як єретична. Тому Кирилових книг залишилося дуже мало. Оригінал цієї книжки міститься в Кременецькому краєзнавчому музеї, а в Острозькому - знаходиться її копія, а в нашому музеї є лише копія титульної сторінки.

Незважаючи на офіційні переслідування, книги письменника мали велику популярність протягом усього ХVІІ ст. і перевидавалися кілька разів.

Рохманівська друкарні, де крім згаданої праці Ставровецького, могли бути надруковані й інші книги, проіснувала не довго. Власники Романова князі Вишневецькі прийняли унію і заборонили виданні книг старослов'янською мовою.

Культурне життя краю постійно переривалося нападами монголотатарських орд. Через нашу територію проходив так званий Чорний шлях, який татаротурецькі орди використовували для нападу.

Про трагічні події тих часів нагадують дівочі скелі на околицях Кременця. Легенда розповідає, як увірвалися до міста ординці, плюндрували його, вбивали мешканців, брали їх у полон. Щоб не потрапити до рук ворога, зв'язалися косами горді дівчата - кременчанки та й кинулися вниз зі скель, обравши смерть замість наруги. І люди з того часу називають ті скелі Дівочими.

Масштаби цього лиха були надзвичайно широкими. Лише з 1450 по 1556 роки орди кримських татар вчинили 86 великих грабіжницьких нападів на українські землі. Лише за один 1545 рік татари захопили в полон і вивезли з України понад 35 тисяч бранців.
В 2ій половині ХVІІ ст. Шумськ, який залишився в складі Польщі, зазнавав неодноразових нападів турецькотатарських орд. Значних руйнувань завдали вони містечку й сусідньому Рохманові в 1674 і 1676 роках. Українське населення Шумська зазнавало великих національних та релігійних утисків.
В цей період власники Шумська Єло-Малинські зраджують свій народ і віру й переходять на католицизм.

В 1656 році будують францисканський монастир. Власник містечка 1637 року заснував василіанський уніатський монастир. Йому передали колишню православну церкву, що існувала з ХІV ст. 1676 року монастир перейшов до францисканців. З цього часу він став центром насадження католицизму в окрузі. В 1715 році збудовано костьол. Багато лиха завдала Шумську пожежа, що сталася 1761 року. Вогонь знищив третину будівель містечка, чимало родин залишилося буз майна і житла.




Анонси подій

Інформаційні послуги

Актуальна тема

Дорожня карта щодо надання щомісячної адресної допомоги переселенцям для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг