Теребовлянська районна державна адміністрація
48100, м.Теребовля, вул.Кн.Василька, 104-А
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •    

Опитування

.
На головну

Внутрісімейні спори


       Соціальними сиротами вважаються діти, які фактично є сиротами, але мають живих батьків. Це – діти, батьки яких зовсім не займаються їх  утриманням та вихованням і залишають виживати в будь-який спосіб : на вулиці, за допомогою сторонніх людей. Іноді причиною того є пияцтво, безвідповідальний спосіб життя матері чи батька. Це може тягнути за собою дитяче жебрацтво і бродяжництво.

        Поняття соціального сирітства застосовують і до дітей, в яких обоє батьків тривалий час на роботі за кордоном або навіть проживають на Україні, але окремо від дітей, переважно маючи інші сім”ї, не турбуються їх вихованням та матеріальним  забезпеченням. В останніх названих випадках роль матері-батька виконують дідусі, бабусі, тітки, старші брати, сестри, а часом і чужі люди.

    Зрозуміло, що в таких ситуаціях вкрай важко притягнути до відповідальності батьків за неналежне виховання дітей, практично неможливо перевірити стан матеріальної підтримки з їх боку. Тут доводиться стикатися зі зловживаннями з боку тимчасових опікунів, з боку батьків відносно дітей і навіть навпаки.

       Ні для кого не таємниця, що  зараз стається багато розірвань шлюбів, в тому числі причиною  їх є тривале перебування за кордоном когось одного з подружжя. Процедура розірвання шлюбу, може, й не була б такою сумною, якби від вчинків батьків не страждали їх діти.

     Служба у справах дітей райдержадміністрації як робочий підрозділ органу опіки і піклування, серед іншого, займається  такими питаннями як внутрісімейні спори щодо виховання дітей ( і в шлюбі, і після його розірвання ). Це є чи не найважчою , часто  довготривалою і морально важкою процедурою. Людський цинізм і відсутність поваги до власних дітей не перестає вражати. Хоча Сімейний кодекс України надає абсолютно рівні права кожному з батьків та покладає рівні обов”язки щодо виховання дітей. До прикладу:

                                                                   --//--

    Жінка декілька років на нелегальній роботі за кордоном, чоловік проживав з  дитиною та тещею в Україні.  Шлюб не витримав перевірки часом, попри те, що жінка забезпечила облаштування житла, придбання транспорту та утримання дитини. Чоловік розірвав шлюб та одружився вдруге. В цьому шлюбі теж є дитя. Старшу дитину, котра вже в підлітковому віці, практично увесь цей час доглядала бабуся. З утворенням нової сім”ї чоловік вирішив ділитися в суді майном (за діючим законодавством - спільно нажитим ), забороняє дитині приходити до бабусі, карає за це та шантажує тещу, маніпулюючи підлітком. Результат : дитина розгублена, залякана, але зрозуміла одне – можна нікого не слухатися, а звідси - неуспішність в школі, пропуски занять, спротив на повчання дорослих.

                                                                   --//--

     Бабуся з дідусем шість років виховують онучку практично від народження, бо дочка і зять за кордоном: то разом, то потім в різних країнах. Нарешті повернувся батько і забажав забрати до себе дочку. Зрозуміло, що дитина практично не знайома з татом та його ріднею. Почалися конфлікти на цій основі, «викрадення» дитини і сльози. За Сімейним кодексом України, дід з бабою мають право на участь у вихованні онуків, але в разі наявності батьків вони мають переважне право перед іншими членами родини на особисте виховання дітей. Через те повернулася додому і мати . Знову той же сценарій – взаємні звинувачення, доведення,  хто і як утримував дитину, комісії, поліція і адвокати, рішення суду на користь матері, бо батько і далі подався за кордон.  Дитина ж знає одне – бабусю і дідуся. Її до жаху лякають чужі люди, вона ховається під стіл чи за бабусину спідницю, бо не хоче йти зі свого дому. А якщо дивитися на проблему просто з людського боку, то ті самі бабуся з дідусем дали онучці більше, ніж обоє батьків – любов, ласку, родинне тепло і захист. По-суті вони стали дитині батьками.

                                                                   --//--

       Життя пані N. з чоловіком не склалося. Розлучилися. Вона їздила на роботу до Тернополя. Двома дітками займалися бабуся з дідусем. Мати познайомилася з таким же розлученим чоловіком, в якого теж двоє дітей, які залишилися проживати з ним та його батьками. Дорослі, не довго думаючи, побралися. Пані N. вирішила забрати дітей в новостворену сімю. Тепер 8 осіб проживають у житлі з двох кімнат і без особливих зручностей, 4 школярів роблять уроки по черзі за єдиним столом, ночують по двоє на одному спальному місці чужі між собою діти. Ще й до всього новоспечений багатодітний тато відібрав у падчериць подарований їх біологічним татом телефон, не дозволяє спілкуватися з бабусею й дідусем, які з пелюшок дбали про онучок. Діти постійно сумні і всіляко шукають способів побачитися з рідними людьми.

 

      В подібних конфліктах дорослі люди здаються нам глухими, сліпими, жорстокими егоїстами. Як правило, вони не розуміють, що калічать свідомість своїх дітей, викривлюють сприйняття нормальної родини, крадуть у них дитинство, мимоволі вчать обманювати, ненавидіти, позбавляють того, що є для людини найбільшим скарбом – розуміння, щира любов і підтримка у важку хвилину.