Теребовлянська районна державна адміністрація
48100, м.Теребовля, вул.Кн.Василька, 104-А
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •    

Опитування

.
На головну

20.07.2018 Законодавчі основи запобігання і виявлення корупції


В Україні створено систему антикорупційного законодавства, яка охоплює всі сфери суспільного життя і включає різні види законодавчих та нормативних актів, основним з яких є Закон України «Про запобігання корупції» (далі-Закон).

 

В цілому основу антикорупційного законодавства України, крім вищезазначеного Закону, утворюють наступні акти законодавства:

·        Конституція України;

·        Конвенція ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року №251 -V);

·        Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 16 березня 2005 року №2476-ІV);

·        Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року №252Л/);

·        Додатковий протокол до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікований Закон України від 18 жовтня 2006 року №253-V);

·        Кримінальний кодекс України;

·        Кодекс України про адміністративні правопорушення;

·        Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України»;

·        Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014-2017 роки»;

·        Державна програма щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №265;

·        Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року № 706;

·        Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950.

 

На даний час готуються проект Закону України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційноїстратегії) на 2018-2020 роки» та проект Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні на 2018-2020 роки.

 

Безперечно, наведений перелік не є вичерпним і включає лише основні нормативно-правові акти у сфері запобігання і виявлення корупції. Спеціальні норми щодо запобігання і виявлення корупції також визначені актами законодавства, якими врегульовано діяльність окремих державних органів, служб тощо (в частині визначення їх статусу, функцій, процедур тощо). Такі норми є важливими з огляду на те, що вони утворюють превентивні механізми неналежної поведінки посадовців. У цій частині законодавство є динамічним, воно постійно вдосконалюється і розвивається.

 

Так, наприклад, одним із невід'ємних елементів системи національного антикорупційного законодавства став Закон «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який набрав чинності з 1 травня 2016 року.

 

Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення.

 

Статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону. Зокрема наведено вичерпний перелік осіб, які зобов'язані виконувати встановлені законодавством антикорупційні обмеження та обов'язки, та які можуть понести відповідальність за порушення антикорупційного законодавства.

 

Виходячи зі змісту цієї статті, дія Закону поширюється на всіх працівників органів Пенсійного фонду України, які обіймають посади державних службовців, а також інших посадових та службових осіб (відповідно до підпунктів «в» та «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону).

 

Відповідно до пункту 3 роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3 (із змінами), у цілях визначення суб'єктів, на яких поширюється дія Закону (відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону), під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

 

При цьому у цілях визначення суб'єктів декларування, згідно із Законом, слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами - суб'єктами декларування лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов'язки на постійній основі.

 

Реалізація антикорупційної політики.

Антикорупційна стратегія реалізується шляхом виконання державної програми, яка розробляється Національним агентством та затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівники державних органів несуть персональну відповідальність за забезпечення реалізації державної програми з виконання Антикорупційної стратегії.

 

Державна програма з виконання Антикорупційної стратегії підлягає щорічному перегляду з урахуванням результатів реалізації визначених заходів, висновків та рекомендацій парламентських слухань з питань ситуації щодо корупції.

 

Антикорупційні програми повинні передбачати:

·       визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми;

·        оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують, та умо­ви, що їм сприяють;

·       заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси;

·        навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

·        процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм;

·        інші спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням заходи.

 

Антикорупційна програма Пенсійного фонду України складається щороку, затверджується наказом Пенсійного фонду України та погоджується з Національним агентством.

 

Програма складається за результатами аналізу та оцінки корупційних ризиків у діяльності органів Пенсійного Фонду України з урахуванням виконання завдань щодо впровадження антикорупційних заходів у попередніх роках і включає визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції, звіт за результатами оцінки корупційних ризиків, заходи щодо їх усунення, строки та осіб, відповідальних за виконання процедури проведення моніторингу та оцінки виконан­ня завдань, заходи щодо поширення інформації про стан реал ізації антикорупційних заходів.

 

Запобігання корупційним та повязаним з корупцією павопорушеннями.

Водночас законодавство встановлює низку вимог та процедур, спрямованих на запобігання корупції. Усі ці інструменти становлять комплекс антикорупційних механізмів, які виступають «бар'єрами» на шляху вчинення корупційних правопорушень.

Зокрема, Законом визначено низку положень, які за змістом є обмеженнями та заборонами певних видів поведінки посадових осіб, а за своїм призначенням це - засоби запобігання корупції. Необхідно такі положення знати, розуміти та дотримуватись у своїй повсякденній діяльності.

 

Обмеження щодо використання службового становища.

Відповідно до статті 22 Закону суб'єктам відповідальності за корупційні правопорушення забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.