18 травня — День пам’яті жертв політичних репресій

Ми згадуємо не просто імена, стерті з архівів.

Ми згадуємо голоси, яким не дали договорити.

Пісні, яких не дали доспівати.

Рішення, які зламали долі цілих родин.

Листи, які не дійшли до адресата.

Мрії, поховані в сибірських заметах.

Книги, які не дозволили написати.

Дітей, які виростали зі словом «ворог» у документах батьків.

Політичні репресії — це не лише трагедія минулого.

Це щеплення, що має зробити наш імунітет до диктатури довічним.

Ми — нащадки тих, кого вивозили в товарняках без права на лист.

Тих, хто зберіг людяність, незважаючи на нелюдські рішення.

Ми носимо в собі їхню силу — як шрами, що болять у зміну погоди.

Сьогодні наша держава знову на передовій боротьби — не лише за території, а й за пам’ять.

Бо стерти пам’ять — це вбити вдруге.

А ми — за життя. За правду. За свободу.

Тернопільщина пам’ятає.

Україна пам’ятає.

І ця пам’ять — не для музейних полиць.

Вона — для дій.