Напередодні святкування Дня Незалежності України, 23 серпня, ми вшановуємо один із офіційних державних символів суверенітету й відзначаємо День Державного Прапора України. Адже це більше, аніж стяг із двох смуг синього і жовтого кольору, це символ країни, у якій ми живемо Ми усвідомлюємо високу ціну нашої незалежності - незліченну кількість відданих життів борців за ідею вільної України, десятки років втраченої свободи у таборах та в’язницях.

 Сьогодні, вкотре, наша Україна втрачає кращих синів та доньок, які ризикуючи власним життям, наближають перемогу над російським агресором. Символи української державності - прапори, кольори яких мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Київської Русі до Незалежності України Із літописних джерел відомо, що у добу Київської Русі прапори були здебільшого червоного кольору – найбільш зручного для передачі сигналу під час бою. Водночас князь Володимир Великий (Хреститель) мав власний герб - золотий тризуб на синьому тлі. Саме цей стяг і міг слугувати основою для теперішнього синьо-жовтого прапора.

 Згодом синьо-жовті мотиви на державних символіках можна побачити на прапорі короля Галицько-Волинського князівства Данила Галицького - золотий лев на синьому полотні. Ще пізніше, коли українські міста почали здобувати Магдебурзьке право, також використовували стяги таких кольорів. Козацькі прапори найчастіше прикрашали зображеннями небесних світил, зброї та святих. Вони традиційно мали скошену та прямокутну форми. Різні яскраві полотнища давали змогу швидко орієнтуватися на полі бою.

На особливу увагу заслуговує особистий прапор Гетьмана Богдана Хмельницького – найважливіший атрибут гетьманської влади. Він має вигляд трикутників з елементами оздоблення та яскравими кольорами. На прапорі зображено дві релігійні постаті: Архангел Михаїл з одного боку, Матір Божа – з іншого.

 Стійке поєднання синього та жовтого кольорів на національному прапорі зафіксовано ще у 1848 році. З проголошенням Української народної республіки цей символ набув статус офіційного. Його характерною особливістю став історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем у верхньому лівому кутку. У ході Української революції 1917—1921 років, Перший Всеукраїнський військовий з’їзд визнав необхідність повної українізації Чорноморського флоту, що став частиною збройних сил України.

 22 квітня 1918 р. командувач флотом, контр-адмірал Саблін, наказом оголосив: «Всі судна, портове майно, які знаходяться в портах Криму та на його узбережжі, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори».

Червоно-Чорний прапор використовували, як воєнний прапор Української повстанської армії та Революційний прапор ОУН у період національно-визвольної боротьби. Чорний колір символізує українську землю, а червоний ‒ кров борців, пролиту в боротьбі за свободу та незалежність України.

 

За радянських часів вперше синьо-жовтий прапор підняли на Тернопільщині. На початку 1970-х років група юнаків із села Росохач, що на Чортківщині, утворила підпільну організацію, яка увійшла в історію як «Росохацька група». У ніч проти 22 січня 1973 року у Чорткові було проведено резонансну акцію. Група встановила чотири синьо-жовті прапори та розвішала 19 прокламацій до 55-ї річниці проголошення Четвертого Універсалу Української Центральної Ради в Києві. Вдруге на Тернопільщині прапор підняли над Тернопільською міською радою 29 квітня 1990 року. Протягом тисячолітньої історії на прапорах наших державних утворить простежуються два кольори – жовтий і синій. Ці барви стали айдентикою нашого народу та нашої незламної Держави.