Обпалені, але не зламані горнилом Другої світової війни. Кожен з них пройшов ті жахливі роки. Хтось зі зброєю, скальпелем в руках, а хтось - у підпіллі, борючись за українську незалежність.

Сьогодні вони переживають другу війну за життя. Війну за свободу українського народу. Війну проти підступного ворога-сусіда, який не жалів та не жаліє нікого.

Анна Яківна Рогач, учасниця боротьби ОУН-УПА сьогодні згадує свою історію боротьби. ЇЇ було 20, коли вона потрапила в руки НКВД.

Жінці довелось пережити тяжкі тортури на вулиці Коперника. ЇЇ били, обливали водою та виставляли на холод.

Після тортур, коли жінка приходила до тями, НКВДисти давали чисті листки, щоб підписувати. На цих аркушах потім дописували зізнання людей.

Після цього був суд, Далекий Схід, Магадан і важка праця на будові. Там жінка поневірялася 7 років.

«Ми на 5 поверх носили бетон. Дівчата. Голодні, падали. І ще 4 кілометри треба було йти вверх, у лагер. Коли людина падала, він кричав: «Поднимись, стрелять буду!». То ми тягнули, хто кого міг».

Звільнитися жінка змогла лише після смерті Сталіна та згодом повернутися до своєї домівки.

Незламність, тортури та заслання – це історія боротьби Анни Яківни.

Сьогодні пані Анні 93 роки. Свою силу духу та любов до України вона передає онукам. Ні на хвилину не сумнівається у сьогоднішній перемозі України. Та впевнена, що скоро святкуватиме ще одну нашу спільну перемогу за свободу України!

Дякуємо за Вашу міць й стійкість.