25 листопада по всьому світу починається глобальна кампанія «16 днів проти гендерно зумовленого насильства». У ці дні можна вдягти одяг або аксесуари помаранчевого кольору, щоб висловити підтримку жінкам та дівчатам, які зазнають насильства. У багатьох містах світу також проходять відповідні тематичні заходи, які можна відвідати, а деякі пам’ятки архітектури чи визначні місця також підсвічують помаранчевим кольором.

Проблема насильства щодо жінок досі залишається викликом для сучасного світу. За оцінками, опублікованими ВООЗ, приблизно кожна третя (30%) жінка в усьому світі протягом свого життя зазнавала фізичного та/або сексуального насильства.

67% жінок в Україні зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера чи іншої особи, починаючи з 15-річного віку. Найчастіше винуватцями є саме статеві партнери.

Насильство немає кордонів, воно трапляється в кожній країні, у кожному суспільстві: у школі, на роботі, на вулиці, вдома, у соціальних мережах. Жінка може стати жертвою як в умовах збройного конфлікту, так і в мирний час.

Безумовно, насильство щодо жінок становить кричуще порушення прав людини та загрожує благополуччю і здоров’ю жінки, а тому має бути викорінене як явище в короткостроковій перспективі.

25 листопада – це визначна дата у світі, день коли вся міжнародна спільнота нагадує про необхідність боротьби з насильством щодо жінок.

Ця дата вибрана невипадково, оскільки саме цього дня у 1960 році під час політичних протестів у Домініканській Республіці, за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільйо були жорстоко вбиті три сестри Мірабаль, що були активними учасниками супротиву. Криваве вбивство сестер збереглося в народній пам’яті надовго та мало світовий резонанс. У 1981 році активістки жіночих рухів вирішили вибрати дату їх загибелі як день протесту проти насильства щодо жінок.

Національні підвалини для боротьби з насильством над жінками

На сьогодні в Україні дієвим механізмом захисту жінок, зокрема, від домашнього насильства є механізм, передбачений Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У Законі домашнє насильство визначається, як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Жертва домашнього насильства, зокрема, жінка має право на:

• надання інформації про права та можливості реалізації таких прав зрозумілою їй мовою або через перекладача чи залучену третю особу, яка володіє мовою, зрозумілою постраждалій;
• забезпечення доступу до загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб для отримання соціальних послуг медичної, соціальної, психологічної допомоги;
• надання у разі потреби тимчасового притулку для безпечного розміщення;
• забезпечення постраждалій доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги у порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правову допомогу»;
• надання консультацій щодо всіх форм домашнього насильства анонімно або з належним дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, постраждала з метою отримання допомоги/консультації може звернутися до:

• Національної поліції України, зателефонувавши 102 або 0 800 500 202;
• Національної гарячої лінії із запобігання домашньому насильству, зателефонувавши 0800 500 335;
• Урядової безкоштовної цілодобової «гарячої» лінії для жертв домашнього насильства, зателефонувавши 1547;
• Цілодобової гарячої лінії безоплатної правової допомоги, зателефонувавши 0 800 213 103;
• Асоціації жінок-юристок «Юрфем», зателефонувавши +380676172002.

За вчинення домашнього насильства в Україні передбачена кримінальна відповідальність, яка встановлена статтею 126-1 Кримінального кодексу України. Санкція за вчинення цього кримінального правопорушення передбачає застосування до кривдника покарання у виді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.