Сьогодні минає 180 років з Дня народження о. Данила Танячкевича, вихованця Львівської Духовної семінарії, засновника таємних молодіжних товариств «Громади», які діяли в різних регіонах України, зокрема і в Тернополі. Товариство стало «школою навчання та виховання української національної еліти».

На долю семінариста Данила Танячкевича випало організувати і очолити український учнівський та студентський молодіжний рух у Галичині. Він став засновником товариства «Громада» у Львові, котре було школою виховання української національної еліти.  Д. Татячкевич, за словами сучасників «як натура наскрізь ентузіастична, здібна запалювати себе і запалювати інших». Під керівництвом Данила Танячкевича «Громади» були засновані у Львові, Тернополі. Станіславові (Івано-Франківськ), Чернівцях, Дрогобичі, Бережанах, Самборі, Перемишлі (після Другої Світової війни це, українське місто, відійшло до Польщі) та в інших, у яких на той час буди високі школи і гімназії.

За словами засновника тернопільської «Громади» Івана Пулюя, «ціль товариства була: жити в чистоті моральній; пильно вчитися в школі; познайомитися з Історією свого народу і його літературою: ставати в обороні рідного слова проти ворожих заходів москвофілів і поляків; говорити всюди рідною мовою; спомагати бідних учеників.

Саме тоді появилися народовські часописи «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Правда», до яких часто дописував і Данило Танячкевич. Олександр Барвінський у «Споминах з мого житя», що побачили світ 1912 р., написав: «Душою львівської громади був палкий, здібний і рухливий, навіяний месіянізмом Данило Танячкевич, питомець духовної семінарії, відомий зі своїх писань у «Вечорницях», а опісля і в «Меті» під прибраною назвою Грицько Будеволя».

Усе своє життя о, Данило був взірцем для молоді, «як треба жити і працювати для добра свого народу». На його Проповідях, його друкованих Працях, його Ставленні до Людей, виховувалося не одне, покоління українців та українських священиків. '

У 1897 р. земляки вибрали  о. Данила Танячкевича  послом до віденського парламенту. Він виграв вибори в IV (селянській) курії, в окрузі Золочів – Перемишляни, хоча це були криваві баденівські вибори. В парламенті Данило Танячкевич не був пасивним спостерігачем, а борцем за права українського люду. Вже у травні 1897 р. посол Танячкевич вніс проект закону про рівноправність народностей Австро-Угорської імперії. У березні 1898 р. виступив з просьбою надати державну допомогу селянам, описавши їх злиденне життя. А у жовтні 1899 р. запропонував австро-угорському урядові викупити усі селянські борги. Було це не до смаку урядовцям. То ж такого вірного слугу народу, яким був посол Данило Танячкевич, не допустили до наступних виборів.

Також отець Данило Танячкевич був одним із галицьких економістів, організатором кредитних спілок, автором брошур на актуальні суспільні теми, членом «Просвіти», Наукового товариства ім. Шевченка, «Народної Ради», «Народної Торговлі» тощо.

Своїми словами і ділами о. Данило повернув українському народові внуків і правнуків, тих, чиї діди і прадіди відреклися від свого Українського Народу.

Наприкінці грудня 1905 року раненько о. Данило приїхав до Львова на народне віче. Тож довелося йому довго чекати, На дворі було холодно. Він простудився, А ліків в той час не було.

21 квітня 1906 року зупинилося Серце Великого Людинолюбця, Українського патріота о. Данила Танячкевича. Його домовину виносили із Закомар'янської Церкви «при голосному плачі народу/, а опустили в могилу під плач та голосіння: «Татунцю наш, татунцю, чому ти нас покинув?!...»