12 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2259-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2259), згідно з яким статтю 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» доповнено положеннями щодо непоширення у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Отже, починаючи з 20 травня 2022 року, органи місцевого самоврядування можуть приймати регуляторні акти без дотримання процедури, передбаченої законодавством для їх прийняття.

Як наслідок, на сьогодні поширені випадки прийняття органами місцевого самоврядування регуляторних актів на власний розсуд, з порушенням вимог законодавства, у тому числі, перевищенням передбачених законами повноважень. У свою чергу, це призводить до порушення суб’єктами нормотворення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Внаслідок нехтування органами місцевого самоврядування вимог законодавства здійснюється негативний вплив на ефективність здійснення суб’єктами господарювання господарської діяльності, що негативно відображається на економічній стійкості країни під час війни. Доцільно зазначити, що усі акти, які приймаються органами місцевого самоврядування без дотримання регуляторної процедури, стосуються не реалізації заходів воєнного стану, а загальних питань здійснення господарської діяльності у територіальних громадах та діятимуть після скасування воєнного стану.

При цьому, акцентуємо увагу на тому, що саме Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та встановлює єдиний порядок прийняття проектів регуляторних актів, вимоги до оприлюднення проектів та прийнятих регуляторних актів, підготовки аналізу регуляторного впливу таких проектів, здійснення заходів з відстеження результативності регуляторних актів, їх перегляду тощо.

Стаття 34 Закону вимагає від органів місцевого самоврядування, щоб кожен проект регуляторного акта перед винесенням на розгляд відповідної ради подавався до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики.

Невиконання суб’єктом нормотворення, яким є орган місцевого самоврядування, положень статті 34 Закону, порушує принципи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Звертаємо увагу, що відповідно до вимог Закону надання роз’яснень положень законодавства про державну регуляторну політику є виключною компетенцією ДРС.