Кабінет Міністрів України схвалив Порядок визначення переліку населених пунктів, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, або в яких такі особи складають значну частину населення.

Це ще один крок в імплементації рекомендації Європейської Комісії щодо реалізації прав і свобод національних меншин.

«Ми продовжуємо ґрунтовну та послідовну роботу на шляху до членства в ЄС, зокрема це рішення забезпечить належні права на використання мов національних меншин (спільнот) України у населених пунктах, в яких вони традиційно проживають, або в яких такі особи складають значну частину населення», – прокоментувала рішення Віцепремʼєр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Вона підкреслила, що порядок підготовлено у межах імплементації оновленого законодавства про національні меншини (спільноти).

Документ був розроблений у діалозі з представниками національних меншин (спільнот).

«Держава має захищати права наших громадян, які належать до національних меншин, та особливо тих, чиї рідні домівки залишились зараз на тимчасово окупованих територіях. І саме активне оновлення українського законодавства за останній рік сприяє цьому. Передумою також є інтеграція до європейського правового простору», – зазначив Міністр Кабінету Міністрів України Олег Немчінов.

Згідно з Порядком, буде опрацьована офіційна статистична інформація щодо розподілу населення за етнічним походженням у кожному населеному пункті України за результатами останнього Всеукраїнського перепису населення, а також відповідні архівні документи, зокрема переписи.

«Затвердження Порядку визначення переліку населених пунктів, де традиційно проживають національні  меншин (спільноти), або де вони складають значну частку населення – це, передовсім, складова загальної державної політики по відношенню до громадян України, які належать до таких спільнот. Ця політика спрямована на консолідацію українського суспільства, бо згуртування демократичного суспільства відбувається не на грунті уніфікації й знеособленні, а на основі поваги до цінності відмінностей, які, вплітаючись у суспільну тканину, дають синергійний ефект», – наголосив Голова ДЕСС Віктор Єленський.

Довідково

Згідно Закону України «Про національні меншини (спільноти) України»:

Населений пункт, в якому традиційно проживають особи, які належать до національної меншини (спільноти), – село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформацією за відповідні періоди безперервно проживають протягом останніх 100 років і складають не менше 10 відсотків загальної чисельності населення станом на час збирання чи отримання такої інформації.
Вимога щодо безперервного проживання в населеному пункті не застосовується до осіб, депортованих або постраждалих від геноциду за національною ознакою, а також до осіб, які залишили своє місце проживання внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації;

Населений пункт, в якому особи, які належать до національної меншини (спільноти), складають значну частину населення, – село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформацією, складають понад 15 відсотків загальної чисельності населення станом на час збирання чи отримання такої інформації.