Вишиванка — броня з ниток пам’яті

Вона не тіло вкриває — душу. Не від кулі захищає — від забуття.

Наші орнаменти — це карта нескореної історії: кожен хрестик — молитва, яку не знищили атеїстичні комісари, кожна спіраль — дорога додому, яку не перервали депортації, кожна гладь — культура, що проросла крізь русифікацію.

Тернопільщина пам’ятає:

наші бабусі вишивали під свічкою в 50-х — коли за це можна було потрапити до в’язниці,

наші діди ховали сорочки в скринях — як таємні знамена,

наші діти носять їх під куртками в окупованих селах — як пароль своїх.

Сьогодні вишиванка — це форма для тих, хто рятує життя в госпіталях, броня для тих, хто везе хліб під обстрілами, прапор для тих, хто в еміграції.

Вдягайте вишиванку усвідомлено. Носіть її з гордістю. Бо кожен її хрестик це обітниця пам'ятати, обіцянка боротися і заповіт перемогти.