Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні. Буде легше подолати випробування, якщо розуміти його сенс. Наприклад, можна сказати, що тато разом із армією робить усе, щоб Україна перемогла.

Якщо є нагода, підтримуйте стосунки дитини з рідною людиною. Поставте фото людини на видному місці, коли є можливість зателефонувати, дозвольте дитині поспілкуватися. Альтернативою може стати запис голосу на телефон. 

Відстежуйте, що дитина бачить і чує з новин, обговорюйте це з нею. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією. Коментуйте і пояснюйте, адже дитина може зробити помилкові висновки про почуту інформацію. І, звісно, діти не повинні бачити в телевізорі чи в інтернеті жахливі сцени. 

Допомагайте справлятися з тривогою та смутком. Ми не можемо запевняти дитину, що нічого поганого сто відсотків не станеться з рідними. Але допомогти жити із цією невідомістю і надмірно не хвилюватися – нам під силу. Залучити дитину до якихось активностей може бути найкращим способом подолати тривогу.

Будьте чутливі до потреб – і дитини, і власних. Коли один із членів родини йде на фронт, інший залишається сам-на-сам із усіма обов’язками, серед яких і піклування про дитину. Поясніть дитині, що розумієте її потребу у щоденній підтримці, але якщо відчуваєте, що не справляєтесь – просіть про підтримку самі.