З метою недопущення поширення сказу серед диких і свійських тварин, а також задля безпеки населення, в області триває регулювання чисельності хижих тварин — насамперед лисиць, вовків та шакалів. Рішення про дозвіл їх відстрілу під час воєнного стану ухвалила Рада оборони Тернопільської області. Це виняток із загальної заборони на полювання, що діє в умовах війни.
Про це під час брифінгу розповіли Євген Гуриш, заступник начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, та
Володимир Стахів, директор департаменту агропромислового розвитку обласної військової адміністрації.
Площа мисливських угідь Тернопільської області становить понад 984 тис. гектарів, з яких 173,5 тис. га — лісові, 778,9 тис. га — польові та 17,3 тис. га — водно-болотні. Веденням мисливського господарства займаються 26 користувачів угідь.
У 2025 році користувачам мисливських угідь області вже видано 102 дозволи на проведення контрольного відстрілу.
Алгоритм отримання дозволу на відстріл хижих тварин:
Користувач мисливських угідь подає письмову заяву до Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
До заяви додається список єгерської служби та контактні дані.
Після розгляду документів управління видає дозвіл на відстріл.
Єгер формує бригаду мисливців — до 20 осіб.
Не пізніше ніж за день до початку відстрілу мисливці зобов’язані повідомити місцеві органи влади, поліцію та Держпродспоживслужбу.
Лише після цього дозволяється розпочати відстріл.
Також дозволено відстріл диких кабанів у разі встановлення випадків загибелі від африканської чуми свиней.
Станом на початок 2025 року в області було обліковано близько 1900 лисиць, що становило 1,9 голови на 1000 гектарів угідь — удвічі більше від рекомендованої норми. До кінця року користувачі мисливських господарств мали би знизити чисельність тварин до показника 0,5–1 голови на 1000 гектарів.
Проведення відстрілу в селах і містах законом заборонено, тому питання контролю таких тварин покладено на органи місцевого самоврядування. Саме вони мають організовувати відлов бродячих тварин і проводити профілактичні заходи, адже контакт свійських і диких м’ясоїдних є головним шляхом поширення сказу.
Проблема надмірної чисельності хижаків залишається актуальною та потенційно небезпечною для області. Вона потребує спільних дій усіх сторін — мисливських господарств, місцевої влади, ветеринарних служб і громад. Лише системна робота дозволить зменшити ризики поширення небезпечних захворювань і забезпечити безпеку людей та тварин.