Миколі 48 років. Під час локдауну він залишився без роботи, бо компанія, де він працював, збанкрутувала. Він щодня розсилає резюме та відповідає на вакансії, але навіть на співбесіди його запрошують рідко. Один з роботодавців відкрито сказав, що резюме від людей старше 45 років вони навіть не читають.

Те, із чим зіткнувся Микола (і стикаються мільйони інших українців щодня) – це економічні бар'єри. 

"Ми розглядаємо на це місце лише чоловіка, тому що він у декретну відпустку не піде!".

“Ви лише закінчили інститут? Приходьте за кілька років, як отримаєте досвід. А де його отримати, якщо всі потребують досвіду? Не знаю, це ваша проблема, а не моя”.

“У вас інвалідність? Потрібно адаптувати робоче місце та поставити нормальні пандуси? Дякую, ми вам передзвонимо”.

Це - лише одиничні приклади економічних бар'єрів, а насправді їх набагато більше. З ними стикаються представники традиційно низькооплачуваних професій, мешканці сіл, де може зовсім не бути можливостей працевлаштування, батьки, які не можуть знайти роботу з гнучким графіком, люди передпенсійного віку тощо.

Інший аспект економічної безбар'єрності – це свобода вести підприємницьку діяльність. Тобто мати можливість отримувати повноцінну інформацію про те, як відкрити, оформити та вести свою справу, за необхідності - отримати доступні кредити. Бажано, щоб на цьому шляху людині зустрічалося б якнайменше бюрократичних, юридичних та економічних перепон. Але люди, що мають власну справу чи ведуть бізнес, знають, що на практиці це не завжди так.

Та робота в цьому напрямку триває. Наприклад, відкрити ФОП тепер можна на порталі  Дія буквально за кілька хвилин, а всі розрахунки з податковою вести онлайн.

Значні зміни є й у сфері працевлаштування. Вакансії, в яких суворо вказано вік та стать, вважаються моветоном, а системна державна політика та соціальний запит суттєво збільшили кількість працевлаштованих людей з інвалідністю.