«Найкраща оцінка — коли діти просять добавки»: історія шкільної кухарки Марії Петрівни
«Роботи ми не боїмося», — з усмішкою каже пані Марія. Разом із колегою вони щодня господарюють на шкільній кухні, тримаючи на своїх плечах відповідальність за те, щоб сотні дітей отримали смачний і корисний гарячий сніданок.
Знайомтеся: Марія Петрівна, або просто Марійка — саме так лагідно називають її колеги. За плечима жінки близько 10 років роботи кухарем. Вона щиро любить свою справу й зізнається: робота на кухні непроста, часто фізично важка, але саме вона приносить їй справжнє задоволення.
До Почапинського ліцею Підгороднянської сільської ради пані Марія прийшла працювати лише цього року. Тож усе тут було новим — і кухня, і колектив, і щоденний ритм роботи. Перед початком навчального року кухарі пройшли необхідну підготовку: їм усе показали, пояснили та допомогли освоїтися. А вже за перший тиждень роботи вони почувалися на новому місці майже як удома.
Та для Марії ця школа — значно більше, ніж просто місце роботи. Тут навчається її наймолодша донечка. У пані Марії четверо дітей, і саме заради можливості щодня разом із донькою йти до школи та повертатися додому вона вирішила працювати тут.
Сьогодні чоловік Марії захищає Україну у лавах Сил оборони. Тож щоденні турботи про родину, дітей і роботу для неї мають особливу вагу.
На шкільній кухні робочий день починається задовго до того, як діти сядуть за столи. Щодня тут готують гарячі сніданки для 230 учнів, організовуючи харчування за зручним плаваючим графіком.
Пані Марія та її колега дбають не лише про те, щоб усі встигли поїсти, а й щоб страви були смачними та корисними. Наприклад, цього дня школярам приготували плов із курячим м’ясом, овочевий салат, хліб, какао та печиво.
А справжній кулінарний фаворит, за словами самих дітей і спостереженнями кухарів, — макарони з сиром.
Найкраща оцінка роботи для Марії — порожні тарілки та дитяче: «А можна ще?». Якщо є можливість, у добавці вона нікому не відмовляє. Бо найбільша радість для кухаря — бачити, що діти ситі, задоволені й із задоволенням повертаються до їдальні наступного дня.
Як мама, пані Марія добре відгукується про державну ініціативу, завдяки якій усі учні школи забезпечені безкоштовним гарячим харчуванням.
Вона переконана: це важлива підтримка для родин, адже не всі батьки мають можливість щодня давати дітям гроші на перекус чи кишенькові витрати.
Для когось шкільна їдальня — це просто місце, де можна пообідати. А для пані Марії — щоденна велика праця, турбота про сотні дітей і можливість робити те, що вона справді любить. Бо іноді любов до своєї справи вимірюється дуже просто — смачною стравою, порожньою тарілкою і щасливою дитячою усмішкою.
