В умовах повномасштабної війни в Україні чимало людей потребують захисту та підтримки. Найвразливішими можуть бути люди, які мають інвалідність. 

МОЗ продовжує розповідати, як варто поводитися та пропонувати допомогу  людям з інвалідністю. Цього разу мова про людей з порушеннями зору. 

Варто нагадати, що порушення зору бувають різні: тотальна незрячість, слабкозорість, знижений зір. Більшість людей з порушеннями зору (це близько 90 % осіб з порушеннями зору) мають залишковий зір, тобто вони розрізняють колір й контури предметів та світло й тінь. 

Під час війни трапляються ситуації, де кожна секунда може зберегти життя. Тому важливо, щоб поруч із незрячою людиною був супровідний. Він зможе допомогти евакуюватись у безпечне місце та отримати гуманітарну допомогу за потреби. Не соромтеся запропонувати людині допомогу. 

• Доторкніться до плеча чи ліктя й спитайте: «Чи вам допомогти?». Не варто хапати людину за руку і тягнути її кудись. Пам’ятайте, що вона має прийняти вашу допомогу. 

Якщо ж вашу допомогу прийняли, то попросіть її взяти вас під руку і йдіть на пів кроку попереду. 

• Під час розмови звертайтесь безпосередньо до людини та називайте її на ім’я. Також розповідайте про те, що вас оточує та відбувається навколо. Можете назвати всіх присутніх у кімнаті. Якщо ви відходите, то повідомляйте про це.  

Також буває, що ваша допомога не потрібна. Не ображайтесь, можливо цю ділянку шляху людина знає добре, і ваша допомога може лише завадити їй орієнтуватися у просторі. 

• Коли ви супроводжуєте людину з порушеннями зору, то важливо описувати перешкоду на вашому шляху («увага, сходинки» або «зараз буде бордюр»). 

Слово «обережно» не пояснює, яка саме небезпека попереду. Адже більшість інформації про те, що відбувається навколо, незрячі люди сприймають за допомогою слуху. Однак, якщо відбувається щось важливе, то варто описати це. 

• Якщо ви перебуваєте з людиною з порушеннями зору у незнайомому місці, то опишіть його і обов’язково покажіть, де туалет, кухня та виходи назовні. 

Доцільно, аби вона перебувала у найближчому чи найзручнішому до виходу місці – це пришвидшить її евакуацію. Також розкажіть людині про особливості приміщення, що можуть нести для неї небезпеку (наявність сходів, порогів тощо).

• Описуючи приміщення, варто бути конкретним. Не слід казати «стілець там» або показувати жестами. Краще сказати: «Одразу зліва від дверей є маленький стіл» (описувати кімнати прийнято за годинниковою стрілкою).
• Не намагайтесь силоміць посадити людину. Запропонуйте їй сісти, опишіть де саме розташований стілець та покладіть її руку на спинку стільця. 

Пам’ятайте, що незрячі люди запам’ятовують, куди кладуть свої речі, аби потім їх швидко знайти. Тому важливо не переставляти їх, навіть якщо ви маєте намір допомогти. Якщо ж ненароком переставили речі людини в інше місце – повідомте про це та покажіть, куди саме.

І найголовніше: спілкуйтесь із людиною з порушеннями зору так, як ви спілкуєтесь із будь-якими іншими знайомими. Будьте доброзичливим та проявляйте повагу. 

Текст підготовлений на основі матеріалів «Довідника безбар’єрності», розробленого в межах ініціативи «Без бар’єрів» першої леді України Олени Зеленської та рекомендацій Музею в темряві «Третя після опівночі» | 03:00.