Ящур — це надзвичайно небезпечне вірусне захворювання, що вражає передусім велику рогату худобу, свиней, а також інших парнокопитних, включно з дикими тваринами — оленями, лосями, козулями, кабанами. Хвороба поширюється дуже швидко, має гострий перебіг, і, зокрема серед молодняка, може викликати високу смертність. У дорослих тварин летальні випадки поодинокі, але економічні збитки можуть бути колосальними — від падежу поголів'я до негайної заборони експорту тваринницької продукції.

Про це під час брифінгу розповів начальник відділу організації протиепізоотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Василь Яциник.

Передача ящуру відбувається не лише через безпосередній контакт між хворими і здоровими тваринами, а й через повітря (аерозольно), корми, воду, інвентар, одяг, взуття персоналу, транспорт. Також переносниками можуть виступати несприйнятливі до вірусу тварини — собаки, коти, коні, а інколи навіть птахи. Людина також може захворіти — через споживання сирого молока чи м’яса, або ж при контакті з хворими тваринами.

Клінічні ознаки ящуру у тварин — слинотеча, виразки в ротовій порожнині (афти), підвищення температури, кульгавість, зниження апетиту. У ягнят хвороба часто розвивається блискавично і призводить до загибелі без характерних виразок. У овець іноді протікає безсимптомно, і половина тих, хто перехворів, можуть залишатися вірусоносіями до 7 місяців. У великої рогатої худоби цей період може тривати до 8 місяців і навіть до двох років. Свині не є персистентними носіями вірусу.

Інкубаційний період триває від 7 до 14 днів у ВРХ і до 21 дня у свиней. Вірус починає виділятись ще до появи перших клінічних ознак. Він дуже стійкий до впливу зовнішнього середовища, особливо при низьких температурах. У гної може зберігатися до 39 днів, у стічних водах — понад 100. Вірус інактивується лугами, формальдегідом, креоліном, хлорним вапном — тому регулярна дезінфекція є критично важливою.

Профілактика ящуру передбачає жорсткий контроль доступу на ферми, суворе дотримання карантину для нових тварин, ізоляцію, дезінфекцію територій та обладнання, носіння спецодягу, а також заборону в’їзду сторонніх осіб. У випадку підозри на хворобу господар має негайно повідомити ветеринарну службу, ізолювати хворих тварин, зупинити будь-які переміщення продукції, встановити карантинний режим і провести дезінфекцію.

🚫Якщо діагноз підтверджується, оголошується небезпечна зона, встановлюється карантин на господарство чи навіть на весь район, визначаються межі епізоотичного вогнища, зона захисту і спостереження. Вводиться повний контроль за пересуванням тварин, проводиться знищення інфікованих тварин і подальша утилізація продукції та трупів у спеціально обладнаних місцях.

В умовах загрози поширення захворювання особливо важливо дотримуватись біозахисту — уникати спільних пасовищ, обмежити контакти між стадами, не використовувати спільне обладнання без знезараження. Полювання на диких тварин також повинне контролюватись, а в разі виявлення загиблих парнокопитних — повідомляти відповідні ветеринарні органи.

‼️Усе це вимагає чіткої взаємодії між власниками тварин, ветеринарною службою і державними інспекціями для швидкої локалізації і ліквідації хвороби, щоб уникнути масштабної епізоотії.

Детальніше в інфографіках за покликанням: https://drive.google.com/drive/folders/1AUxDCDwZZzq2adVeYYP-v478q7yR8B6A