• Організувати простори, сприятливі для фізичного здоров’я. Де діти можуть побігати, пострибати, пограти в активні ігри. Або навпаки — полежати та відпочити, якщо втомилися.
• Створити психологічні простори. Кожній дорослій людині час від часу необхідне розвантаження, можливість усамітнитися. А діти ще й сильніше відчувають тиск оточення. Тому кімната, де ніхто не потурбує, допоможе заспокоїтися та зосередитися.
• Навчити просити про допомогу. Цього насправді й багато дорослих не вміють робити. Зізнатися: я не окей, підтримайте мене, обійміть, скажіть кілька добрих слів чи дозвольте поділитися тим, що мене непокоїть. Так посилюється психологічна відновлюваність. Люди не стають стійкішими до стресових подій, але швидше повертаються в ресурсний стан. 
• Підтримати дітей, які вже відчувають труднощі з ментальним здоров’ям. Бо люди з розладами більше страждають від чужих недобрих вчинків, ніж самі несуть загрозу. Депресія, тривога, розлад адаптації не призводять до агресивної поведінки.
• Скерувати за фаховою підтримкою. А також впевнитися, що людина дійшла туди, куди її направили, та отримала допомогу.
•  Запровадити програми для попередження психічних розладів – антибулінгові, з конфлікт-менеджменту. Вони працюють набагато ширше, ніж може здаватися.

«Наприклад, скільки не пояснювати підліткам шкідливість алкоголю – ефективність буде невисокою. Але як тільки ми інсталюємо програми з вирішення конфліктів – учні в цих школах самі відмовляються від алкоголю. Чому? Тому що ми вживаємо психоактивні речовини тоді, коли важко. Якщо ми вміємо нормально спілкуватися та вирішувати конфлікти, то й потреба в спиртному зникає. І впровадження таких програм під силу кожній школі», – зазначила в прямому ефірі на сторінці Безбар'єрність та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA докторка психологічних наук, голова Національного комітету EuroPsy, психотерапевтка Вікторія Горбунова.