Сім’я людини, яка потрапила в полон, часто живе моментом: все життя заточене під очікування звільнення. А коли людина повертається додому не такою, як раніше – рідні буває не готові прийняти ці зміни.

«Тут головне – освіченість у проблемі. Якщо поцікавитись, почитати, як проявляється той чи інший розлад, якими бувають наслідки полону – людина вже буде підготовлена інформаційно. Рідним буде легше орієнтуватися: це дійсно хворобливий прояв або просто необхідність уваги. Баланс треба шукати тільки шляхом власної поінформованості та усвідомленості тих чи інших процесів», – зазначила у прямому ефірі на сторінці ГО Безбар'єрність та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Ксенія Возніцина, неврологиня, директорка Центр психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України.

Неврологиня підкреслює: специфічних моментів буде безліч. Але варто звернути увагу хоча б на три найбільш поширені.

1. У людини дуже втрачається відчуття часу – у полоні його усвідомлення було неможливим. І от тепер вона може часто спізнюватися не тому, що дійсно не встигає, а тому що впевнена: «Мені їхати 20 хвилин». Хоча реальна відстань – це півтори години у дорозі. Людина втратила розуміння, як на собі відчути проміжок часу.

2. Є постійна необхідність контролювати все і всіх у своєму оточенні: «А куди ти йдеш?», «Що ти робиш?, «Навіщо тобі це?». І водночас – нетерпіння навіть мінімального контролю над собою.

3. Зникає довіра до людства загалом. Полон і тортури – це найвищий ступінь болісних подій, бо люди усвідомлено мучать інших людей. Тому всім, хто чекає або вже дочекався рідних, необхідно дбати про своє фізичне й ментальне здоров'я, добре відпочивати, налагоджувати сон – щоб власних ресурсів вистачило і на себе, і на підтримку близького.

Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?, що впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська. 

Більше про підтримку себе та людей поруч – на https://bf.in.ua/turbota